У п’ятницю, 6 березня, Олена повернулася до Тернополя. На вокзалі спортсменку зустрічали як героїню близько тридцяти чоловік. Батьки, представники політичних партій, держслужбовці і журналісти чекали на неї біля потяга. Мати приготувала манти Висока дівчина з велетенським рюкзаком за спиною і з зачохленими лижами у руках спокійно вийшла із 14 вагона поїзда “Москва-Львів”. Першою до дівчини підбігла її мати. Коли ж до вагону, з якого вийшла біатлоністка, підійшли і решта зустрічаючих, Олена взялася за голову. — Ого, як вас усіх багато! — сказала дівчина. — Дайте хоча б рюкзак зніму. Відсвяткувати перемогу команда українців так і не встигла. — Після нагородження сил у нас не було абсолютно, — каже біатлоністка. — Коли прийшли до своїх кімнат, то повалилися й позасинали мертвим сном. А далі потрібно дуло уже на поїзд. То ж як слід відсвяткувати нам так і не вдалося. Святкуватиме перемогу Олена у сімейному колі. Мати спортсменки Надія, ще до її приїзду, приготувала її улюблені манти. — Ми часту бували сім’єю у східних країнах, там я навчилася готувати багато страв місцевої кухні, — каже жінка. — Сьогодні вирішила манти приготувати – це такі великі наваристі пельмені зі спеціями. Їсти їх потрібно з томатним соком. Жінка розповідає, що, спостерігаючи за перебігом змагань по телевізору, вона наче брала участь у них разом із дочкою. — Коли Олена впала на трасі, ми, сидячи перед телевізором, аж скрикнули, ніби самі там впали, — розповідає пані Надія. — Дуже переживали за дочку, а коли вона виграла, ледь не плакали з радості і з нетерпінням чекали, коли вона повернеться. Удома не посидить Проте відпочинком удома спортсменці довго тішитися не довелося. Уже 8 березня вона полетіла на змагання до Канади. — Після Канади маю змагання у Норвегії, а потім — знову у Росії, — каже біатлоністка. — Часу розслаблятися не маю зовсім. До континентального чемпіонату біатлоністка готувалася довго і вперто. Проте перед змаганнями в Росії довелося їй витримати ще й довгу дорогу. — До Росії потрапила після змагань у Кореї, — каже Олена Підгрушна. — Тож довелося добряче наїздитися. Проте наша команда твердо стояла на тому, аби вибороти нагороду. Коли побачила, як член нашої команди, Валя Семеренко, фінішує з прапором, відчула справжню гордість за Україну. На змаганнях у Південній Кореї, перед виступом в Уфі, тернополянка зайняла 16 місце в індивідуальній гонці – це для тернопільської спортсменки хороший результат, оскільки вона потрапила до тридцятки найкращих. Зараз біатлоністка дуже часто їздить на різноманітні чемпіонати у різні країни. Тренувалася у Підгородньому А починала вона зі звичайних тренувань на спортивній базі у Підгородньому, куди потрапила прямо зі школи. — У мене був звичайний шкільний день, а тут приходить тренер із біатлону і починає запитувати, хто хотів би займатися цим видом спорту, — розповідає Олена Підгрушна. – Ну, і я зголосилася. Справжні “спортивні дні” у неї розпочалися у восьмому класі. — Саме у восьмому класі мене забрали тренуватися у Підгороднє, — каже спортсменка. – Загалом мене вже знали, адже я брала участь у багатьох міських та обласних змаганнях. Коли я приїхала на спортивну базу, мені одразу дали лижі, костюм, рушницю — все необхідне для тренувань із біатлону. Після того я зрозуміла, що це моє, і почала тренуватися з усіх сил. Біатлоністка об'їздила всі країни Скандинавії, а також Америку, Італію, Болгарію, Австрію та інші. Саме Австрію спортсменка називає “казковою країною”. — Я дуже люблю Австрію, — каже Олена Підгрушна. — Біля підніжжя Альп все буяє зеленню, а коли підіймаєшся вгору хребтом, то, подивившись униз, опиняєшся в країні снігів. Коли сходиш вгору, то завжди дивишся на небо і думаєш, чи сьогодні будеш кататися над хмарами, чи під ними. Разом з Оленою в Уфі виступали ще троє українок: Валентина Семеренко, Віта Семеренко та Інна Супрун.

www.20minut.ua