Ось і минули купальські забави. Як розповідають старші люди, довгий час їх забороняли. Не дозволялося навіть пісень купальських поспівати, зразу тягли до парторга. Сьогодні свято, яке перетворилося на веселу розвагу молоді, відроджується.
Разом із полум’ям святкового вогню вгору, аж під саме зоряне небо, злітають впродовж усієї ночі. А вона, ця купальська ніч, чарівна. Можна очиститися вогнем, знайти судженого, пустивши на воду вінок… А ще виконати найзаповітніше бажання, відшукати в лісовій гущавині квітку папороті.
І хоч науковці повідомили вже давно, що папороть цвіту не має, кожен з нас у душі вірить: ні, таки розпускаються ті диво-пелюстки. Раз у рік, коли русалочки бешкетують, а рослини розмовляють. За повір’ям, шукати обов’язково потрібно на самоті і ні в якому разі не озиратися, навіть коли почуєш голос давнього знайомого – це все хитрощі нечистої сили.
Якщо хто й не побачив омріяного цвіту папороті в ніч на Купала, то все ж таки чудово відпочив на фестивалі у селі Підгороднє Тернопільського району. Усього 15 хвилин їзди від міста – і ви далеко від метушні й шуму. Зручно вмостившись серед трав (напоєні липневим сонцем, вони у цей день, кажуть, ще й цілющі), забудете про повсякденні клопоти.
Грала музика. Був концерт. Хвилювалися перед виходом на імпровізовану сцену і зовсім юні, і майже дорослі таланти Підгороднього. Переживали за своїх вихованців завідуюча клубом Людмила Квасниця і художній керівник Тетяна Лоїк. Але ніч на те й чарівна, аби усе вдавалось. Чисті, як джерельна вода, ноти співу линули до небес, а кожного артиста «купали» у бурхливих оплесках.
Малеча розвеселила усіх, хто прийшов на свято. Дівчатка із гурту «Сонечко» по дев’ять років, у кумедних «Чомучках» - шестирічки. Зачарували своїми голосами Катерина Цюприк, Назар Батьківський, Степан Лоїк, Наталя Іванова, Марія Бінч, сестри Оля та Іра Ониськів… Талантів у Підгородньому ой як багато!
- Івана Купала ми проводимо уже вчетверте, - розповів сільський голова Сергій Чапрак. – Люди охоче приходять, згадують веселі приповідки, випадки з життя. У нас це – справжнє родинне свято!
А після концерту палили багаття. Були традиційні купальські забави, в яких хлопці змагались на спритність і силу. Дівчата у той час плели віночки. Поволі зникало сонце, готуючись до ранкового «купання».
… Таємничість сутінків. Задумливі дитячі личка. Наче з глибини століть у наше технологічне буття дивилася очима предків сама Вічність. Івана Купала – той день, коли цей зв'язок особливо відчутний. А серед людей, кажуть, ходило щастя…
Тоня Брик
Свобода №55 8 липня 2009р.
